Чи зобов’язана редакція ЗМІ затримати вихід сюжету чи видалити (вилучити) журналістський матеріал, якщо надходить вимога про заборону поширення інформації від особи?

August 17, 2016

Журналісти підготували матеріал, вже за кілька годин тираж газети буде надруковано або сюжет буде показаний глядачам, але до редакції надходить вимога не публікувати цей матеріал. «Публікувати не можна видалити» – нижче даємо відповіді: де слід поставити кому?

Загалом, у цій ситуації редакція може діяти у кілька можливих способів:

  • Не публікувати матеріал, побоюючись подальшого судового переслідування або
  • Публікувати матеріал і чекати на позов проти до редакції.

Приймаючи таке рішення слід виходити з достовірності матеріалу, його якості (тобто дотримання журналістських стандартів), а також бути готовим захищати своє право на свободу слова у суді. У будь-якому випадку, якщо до редакції надходила вимога не публікувати відверто непрофесійний і неправдивий матеріал, а його все ж оприлюднили, то у суді така ситуація зіграє не на користь журналістів.

Перше, на що слід звернути увагу, – це обґрунтування особи, чому матеріал слід не публікувати.

Варіант 1 – втручання у приватність (порушення особистих немайнових)

Якщо у листі особа зазначає, що у сюжеті порушуються її особисті немайнові права, наприклад – порушується приватність, неправомірно використовується її зображення тощо, то Цивільний кодекс з цього приводу зазначає, що заборона такої публікації – це компетенція суду. Тобто, якщо відповідного судового рішення немає,  то такий лист лише прохання про видалення і ні до чого журналістів не зобов’язує. Разом з тим, слід зважати на той факт, що після публікації матеріалу ця особа може звернутися до суду і, у випадку, якщо суд таки виявить порушення прав – можливе навіть вилучення усього тиражу газети чи журналу. У цьому випадку слід зважити усі ризики, у тому числі збитки, які доведеться понести виданню у разі вилучення усього тиражу. Окрім того, зазвичай у таких справах позивачі можуть вимагати також відшкодування моральної шкоди, що була завдана поширенням такої інформації.

Варіант 2 – персональні дані

Вимоги не публікувати або прибрати матеріал з вільного доступу часто обґрунтовуються тим, що журналісти порушують законодавство про персональні дані. Тут – ситуація схожа з попередньою, адже персональні дані – це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Це, свого роду, теж частина приватності. Окрім того, притягнути до відповідальності за втручання в приватне життя неможливо, якщо була поширена інформація, яка була опублікована раніше у будь-якому іншому джерелі. Тобто, така інформація не може вважатися конфіденційною, якщо до цього вона вже була доступна необмеженому колу осіб, а отже за належне цитування такої інформації ніхто до відповідальності не притягуватиметься.

Таким чином, заборона виходу журналістського матеріалу можлива лише за рішенням суду. За відсутності такої ухвали, журналісти/ЗМІ можуть вирішувати на власний розсуд.

Варіант 3 – інтервю

Якщо мова йде про інтерв’ю й не публікувати текст вимагає людина, яка відповідала на запитання журналіста, то така вимога, відповідно до чинного законодавства є правомірною. Закон «Про авторське право і суміжні права» встановлює, що особа, яка дала інтерв’ю вважається співавтором твору, а публікація запису інтерв’ю дозволяється лише зі згоди цієї особи. Саме тому, якщо особа вирішує заборонити публікацію інтерв’ю, а журналісти всупереч цьому оприлюднюють текст чи запис інтерв’ю, то журналісти можуть бути визнані винними в порушенні авторського права цієї особи.  Натомість, якщо утримання від публікації інтерв’ю на вимогу особи, яка його давала, спричинило збитки, редакція ЗМІ може звернутись до суду з обґрунтованою вимогою про їх відшкодування.

Крім цього, якщо йдеться про коментарі, які давали політики чи інші публічні особи, публікація такого інтерв’ю, хоча формально може вважатись порушенням прав співавтора, буде виправдаю з мотивів суспільного інтересу.